Емоції в тексті: що таке емодзі та звідки вони з'явилися

Алекс Данилюк - 18 листопада, 17:00

Емодзі (чи емоджі) – це не просто кумедні картинки у смартфоні, а повноцінна мова сучасності. Маленькі кольорові значки здатні передати тон, настрій чи прихований підтекст швидше, ніж слова, а інколи навіть точніше, ніж розлогі пояснення. Ми використовуємо їх щодня, навіть не замислюючись, наскільки вони змінюють спосіб нашої комунікації.

Попри свою мініатюрність, емодзі впливають на те, як ми сприймаємо повідомлення, будуємо емоційні зв'язки та формуємо онлайн-культуру. Вони стали частиною мови – динамічної, гнучкої й такої, що постійно змінюється. У цій статті розберемося, як формувався світ емодзі, чому вони стали настільки популярними та що стоїть за їхньою безмежною різноманітністю.

Що було до емодзі

Перш ніж з'явилися емодзі у звичному нам вигляді, люди вже намагалися передавати емоції за допомогою текстових символів. Так виникли емотікони, відомі багатьом як "смайлики" – це комбінація знаків пунктуації, які утворюють "обличчя". Перший документований смайлик :-) запропонував професор Скотт Фалман у 1982 році на університетському форумі, щоб позначати жарти й уникати непорозумінь у переписці. За усміхненим одразу "затвердили" і сумний :-(. Емотікони швидко поширилися і стали універсальним способом передачі емоцій в тексті.

Паралельно в Японії існувала власна культура текстових "смайлів" – каомодзі (буквально "знак лиця"). На відміну від західних "горизонтальних" смайликів, в яких треба нахилити голову для читання, каомодзі зчитувалися вертикально і були складнішими:

(^_^) (T_T) (^ω^)

(¬‿¬) (x_x) e_e

(-_-;) ( ͡o╭╮ ͡o) (≧▽≦)

(*_*) (^.^) o_O

Саме поєднання цих двох світів, західних емотіконів та японських каомодзі, створило підґрунтя для появи емодзі: переходу від текстових символів до маленьких ідеограм і смайлів.

Народження

Історія емодзі розпочалася у 1999 році в Японії, коли дизайнер Шігетака Куріта створив перший набір зі 176 піктограм для мобільного оператора NTT DoCoMo. У час, коли SMS були суворо обмежені кількістю символів, ці іконки 12×12 пікселів стали способом передавати емоції та сенси одним жестом – там, де слова не поміщалися.

Перший набір Шігетака Куріти зі 176 піктограм представлений у Музеї сучасного мистецтва MoMA, Нью-Йорк

Натхненні манґою, погодою, дорожніми знаками і японською культурою, перші емодзі миттєво стали популярними. Спершу серед японської молоді, згодом у всій країні. Світовий вибух емодзі стався трохи пізніше: після появи iPhone у Японії та їхнього офіційного додавання до стандарту Unicode у 2010 році. З цього моменту емодзі стали універсальними – однаковими на різних платформах і доступними людям у всьому світі.

Соціальна роль

Емодзі стали важливим інструментом у брендингу, адже вони дозволяють компаніям вести свою комунікацію більш дружньо, невимушено та емоційно. Використання емодзі в електронних листах, рекламних повідомленнях або соцмережах допомагає брендам виглядати "людянішими" і "своїми", зменшуючи дистанцію між компанією та аудиторією та робити спілкування легшим.

Приклад комунікації брендів: лист від Нової Пошти, особистий кабінет в застосунку Сільпо і пост від Маслотом

Люди активно додають емодзі у власні повідомлення, бо сухий текст часто викликає занепокоєння, а крапка в кінці речення взагалі може сприйматися як надто різка або формальна відповідь. Згідно з дослідженням Adobe Future of Creativity: 2022 U.S. Emoji Trend Report, 91% респондентів використовують емодзі, щоб зробити свої повідомлення легковажнішими, а 73% вважають, що це робить їхні повідомлення "крутішими", дружнішими та кумеднішими.

Популярність цих маленьких графічних символів настільки зросла, що вони почали впливати не лише на спосіб комунікації, а й на культурні тренди. Ба більше, у 2015 році Оксфордський словник англійської мови вперше назвав словом року емодзі – "обличчя зі сльозами радості" 😂. А вже у 2017 році на хвилі популярності емодзі вийшов повнометражний мультфільм "Емоджі Муві" / The Emoji Movie, який, щоправда, отримав переважно погані відгуки, але все ж засвідчив масштаб впливу емодзі на масову культуру.

Кадр з фільму "Емоджі Муві" / The Emoji Movie

Того ж культурного впливу додав і Всесвітній день емодзі, заснований у 2014 році Джеремі Берджем, творцем Emojipedia, 17 липня – саме цей день зображено на емодзі календаря 📅. Сьогодні використання емодзі навіть відслідковується в реальному часі: сайт EmojiTracker фіксує активність користувачів, і за даними на 2025 рік найпопулярнішими графічними символами залишаються ❤️, 😭, ✅, 🔥 та 🥹.

Підводні камені та негласний етикет

У різноманітті сучасних емодзі легко загубитися. За даними того ж дослідження від Adobe Future of Creativity, найбільш незрозумілими для користувачів залишаються 🤠, 🍒 та 🙃. Але саме в цій багатозначності й криється їхній шарм: кожна спільнота, покоління чи навіть вузьке коло друзів може наділяти емодзі власними значеннями й трактувати їх у своєму контексті.

І хоча більшість емодзі мають інтуїтивно зрозумілий сенс, частина з них отримала додаткові, інколи зовсім неочевидні інтерпретації. Наприклад:

💅 – візуальна форма слова slay, позначає захват або схвалення;

🤡 – натяк співрозмовнику, що його теза звучить недолуго;

👉👈 – сором'язливість або нерішучість;

🙃 – іронія, сарказм чи безглуздість ситуації;

🫴👑 – "ось ваша корона, ви її впустили";

🥲 – посмішка крізь біль;

👁️👄👁️ – стан шоку або відсутність слів;

🫠 – "поплавило" від емоцій чи ситуації;

🤌 – відчуття чогось повною мірою;

👀 – зацікавлення або очікування продовження;

🙂 – не просто усмішка, а часто пасивно-агресивний підтекст;

🫂 – підтримка без необхідності щось додавати словами;

🫣 – відчуття тривоги, коли страшно навіть дивитися;

🤔 – позначає роздуми;

🫡 – жест підтвердження: "прийнято, зроблю";

😑 – вираз недовіри або підозри;

😮‍💨 – видих з полегшення;

🙏 – прохання або подяка;

☝️ – акцент на важливому моменті;

🗿 – poker face / обличчя цеглиною;

✍️ – сигнал, що думку зафіксовано або занотовано;

💯 – повна підтримка сказаного;

🚩 – red flag, маркер чогось токсичного, небезпечного чи сумнівного.

Попри свободу інтерпретацій, у спільноті склалися певні негласні правила використання емодзі. Наприклад, звичний, на перший погляд, жест 👍 може сприйматися значно різкіше, ніж здається. У реальному житті ним часто позначають пасивну агресію, тому як реакція на повідомлення він цілком доречний, але надсилати його окремим меседжем не завжди варто – співрозмовник може прочитати у ньому холодність або роздратування.

Так само небажано зловживати кількістю: більше ніж одна-дві емодзі поспіль створюють враження інфантильності, а прикрашання кожного речення перетворює текст на строкату дитячу мішанину. Емодзі мають підсилювати зміст, а не замінювати його, тож не варто замінювати слова і робити повідомлення ребусом (на кшталт: "я сьогодні на 🍽️ їв 🍕, а потім дивився 📺").

Окрема категорія – емодзі з натяками. Баклажан, банан, персик та інші емодзі, які мають очевидні фалічні або еротизовані асоціації, не варто надсилати малознайомим людям окремим повідомленням. Персик, наприклад, може асоціюватись не з фруктом, а із сідничними м'язами. Такі символи легко можуть бути прочитані як недоречний флірт або навіть домагання.

Замість висновків ✨

Емодзі давно перестали бути просто декоративним доповненням до повідомлень, вони стали частиною цифрової культури, способом передавання емоцій та навіть маркером відмінностей між поколіннями. Та попри їхню універсальність, емодзі все ж потребують грамотного використання. Контекст, кількість, доречність і культурні асоціації – усе це формує, як саме ваше повідомлення буде прочитане. Одне емодзі може підтримати, розвеселити чи зблизити, а інше – ненавмисно образити або створити напругу.